“Найбільша розкіш на землі –
Це розкіш людського спілкування”.
Антуан Де Сент–Екзюпері

28 листопада 1896 р. у Харкові з ініціативи священика Василя Вєтухова при Пантелеймонівській церкві було відкрито благодійне училище для глухонімих дітей .

У 1917 р. Харківська школа для глухих дітей була включена в загальну систему народної освіти.

З 1923 р. заклад працює як дослідна школа для глухонімих дітей.

1956 – 1957 р. р. школа включається до експерименту за принципом формування мовного спілкування глухих дітей під керівництвом С. О. Зикова.

1960–1965 р. р. школа проводить експериментальну роботу з предметно–практичного навчання глухих дітей.

З 1975 р. школа активно працює над розвитком слухового сприймання глухих учнів та покращенням якості їх вимови.

У 1988 р. педагогічний колектив школи включається в роботу по створенню та апробації програм зі скорочених строків навчання.

У 1990 році побудовано нове приміщення школи–інтернату.

1995 рік – школа стає експериментальним майданчиком Інституту дефектології АПН України за темою “Оновлення змісту навчання, виховання і трудової підготовки учнів на основі відродження народних ремесел та традицій, використання засобів індивідуальної корекції”

Тривалий час учні НВК для дітей з вадами слуху опановують народні ремесла. Створено 8 майстерень, а саме:

– художнього розпису керамічних виробів;

– писанкарства;

– української народної вишивки;

– ткацтва;

– шлікерного лиття;

– художньої праці (дизайну);

– художнього розпису деревини;

– художнього розпису тканини (батіку).

У 2002 році педагогічний колектив школи-інтернату за впровадження у практику роботи спеціальних шкіл України новітніх технологій професійно–трудового навчання учнів нагороджується Почесною грамотою Академії педагогічних наук України. Школа змінила назву на обласний спеціальний загальноосвітній навчально–виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад – школа–інтернат) для дітей з вадами слуху. Відкривається дошкільна група для дітей 3-5-ти років. Колектив поновився молодими сурдопедагогічними кадрами.